День №4. Сьогодні день знову розпочався із цікавої вправи-перевтілення. Я була олівцем. Як завжди щось не те ляпнула в назві предмету-і ось довелось відповідати за свій ляп. Стругала олівчик, стирала його серцевину об папір. ... Кожен із нас (нашої групи) побував у ролі неживого предмету. Настрій від висловлювань покращився, ввійшли в тонус-якраз збудили свою енергію від сну до роботи.
Попрацювали  в парах. А потім на черговій педагогічній раді (ох, на роботі мені їх вистачає...) я, як завжди, в ролі вчителя-це моя карма...навіть астролог мені це колись казав, коли складав персональний гороскоп...
...
Не минуло й пів року, як знову довелось перевтілюватись, на цей раз уже в учня-створювати учнівський блог. Але це ж завдання для усіх, тому у моєї карми тут вибору уже не було)))) Я люблю вчитися, правда після виснажливого року не дуже вистачає на це сил...катастрофічно бракує....
 Я одна із групи живу у гуртожитку (не враховуючи тренерів, але це ж інше...). З одного боку мені ніхто і ніщо не завадить працювати, а з другого - повна катастрофа для інформатика-відсутність інтернет-мережі для пошуку та спілкування з товаришами по "нещастю".

Далі я працювала-працювала.....і у мене нарешті думка про "табуретку" сповільнила свій рух і  стала на своє місце. О, ЕВРИКА! Я знаю, що у мене буде цим стільчиком))

І ось нарешті тепер у мене з'явилось відчуття, що не все так погано. Що рух у напрямку моєї мети-фініш проекту таки є, хоча і повільний. Але нічого, це ніч попереду. А зараз потрібно трошки відпочити, щоб ті думки, що так нестримно гамсалають по моїх мізках заспокоїлись і порозташовувались по місцях....

А тим часом я трошки повідвідую блоги поки є доступ до Інету